The Book About Blanche and Marie By Per Olov Enquist

In The Book about Blanche and Marie, Enquist has once again found inspiration from the historical record, this time exploring the fascinatingly complex relationship between two of the twentieth century’s most remarkable women: Blanche Wittman, the famous hysteria patient of Professor J.M. Charcot at Salpetriére Hospital outside Paris, and Marie Curie, the Polish physicist and Nobel Prize winner. While the scientist tries to understand the nature of radiation, Blanche, her assistant and, at the time of her death, a triple amputee as a result of exposure to radiation, fills three notebooks with her exploration of a deceptively simple question: What is love? The Book about Blanche and Marie is at once a haunting look at scientific martyrdom and an intimate moving portrait of a friendship between two uniquely brave and talented women. The Book About Blanche and Marie

DOWNLOAD ✓ eBook, ePUB or Kindle PDF À Per Olov Enquist

2.5 stars

Boy, was this a chaotic whirlwind of repetitiveness. Fiction, Documentary Fiction, Drama Тема і герої (відомі науковці минулого століття) просто бомбічні - Париж ХІХ і початку ХХ ст., лікування істерії, Шарко, Фройд, Бланш Віттман, дослідження радіоактивності, Марі та П'єр Кюрі, Поль Ланжевен. Їхні історії, стосунки і драми дуже цікаві.

Але манера письма автора не зайшла.. постійні повтори, риторичні питання (як у Книзі запитань Бланш), обриви, незрозумілі високі ноти (!) викладу оповіді, уривчастість і круговерть, ніби автор кидається в лихоманці у своїй залежності темою Бланш.
Хотілось би прочитати ще щось про цю історію, але у більш виваженій манері)))

Але тема крута! Fiction, Documentary Fiction, Drama La parte storica interessante, la parte romanzata no. Troppe intrusioni autoriali, ripetizioni, ridondanze soprattutto nella parte iniziale... orticaria....
Un’occasione mancata Fiction, Documentary Fiction, Drama The use and abuse of exclamation points drove me nuts, and the vacuity of the story did nothing to make me forget the terrible writing. Its only redeeming quality seems to be its shortness. Fiction, Documentary Fiction, Drama Хотілося б написати про цю книгу більше, ніж я зараз можу.
Вона - не підберу слова українською - максимально engaging водночас інтелектуально та емоційно.
Це історія про Марію Склодовську, її відкриття радію (що коштували життя не лише їй та її чоловікові, але й Бланш, другій героїні) та її роман, який коштував їй репутації та призвів до цькування і переслідувань. Історія про жінок, на плечах яких ми стоїмо (короткий уривок про британських суфражисток, одна з яких прихистила Марі у Британії, коли у Франції її переслідували через роман із жонатим колегою, був для мене дуже важливим). Історія про дуже щільний період історії, коли жінка були водночас істеричкою - об'єктом вивчення та контролю, темрявою та аффектом, який необхідно вгамувати і вивести на світло, політичною активісткою, яку треба було припнути, морити голодом, висміяти, і професіоналкою - науковицею, лікаркою, журналісткою, самодостатньою і творчою силою.
Цей час зачаровує мене - уся потуга науки, що нарешті докопалася до суті речей, і містицизм, який хвилею пробіг світом, безтурботно займаючи місце у головах людей поруч із наукою. Сальпетрієр - середньовічний притулок-в'язниця для безумних, калік, аморальних, для усієї можливою поторочі, який перетворився на медичний театр.
Раціо та аффект, історія та майбутнє, технологія та містицизм - Енквіст втиснув у цей малесенький романі на 200 сторінок буквально есенцію початку ХХ століття. Окремі речення, абзаци можна розгортати у розвідки, статті, біографії, у цій книжці - потенція для десятків годин читання і розмов.
Але, звісно ж, насправді це роман про кохання.
Про те, як наважитися, як знайти місце для нього, як перебути його, ніби темну холодну ніч.
Ми можемо уявити, що ти збираєшся вирушити на Аляску і ніколи не повернешся. ... Ти вирушаєш до Нома і зупиняєшся в Парижі лише на одну ніч, а потім, під час подорожі до Нома, помираєш. І ніхто тебе не дістане, а нам було так добре разом...
Кохати, уявляючи, що світу не існує, що ж тільки тут і зараз, а завтра ви зникнете.
Це дуже темні речі, далекі від сучасної прозорою, проговореної, комфортної та екологічної любові, речі з минулої доби, сповнені болю аж до кісткового мозку (опроміненого радієм), сповнені відчаю і безнадії.
Любов, що калічить і лишає сліди, ніби тавро на тварині.
Якою є природа любові? - запитує Бланш Віттман, королева істеричок. Я ніколи не відступлюся від тебе, - відповідає сама собі, і Шарко, своєму лікареві, і Марії, своїй подрузі.
Чи може любов зцілити Марію (від самотності, заціпеністі, від раку)? Бланш думала, що так, вийшло навпаки.
Чим була любов для Бланш, яка стверджувала, що вбила Шарко, що любила його, що ненавиділа, не давала себе торкатися, але дозволяла демонструвати?
Знов-таки, на 200 сторінках, без особливого сюжету, майже без діалогів, у дуже туманий спосіб, без ясної мети, Енквіст затягує у намул спогадів та емоцій, змушує хотіти чогось неможливого, боятися того, що не станеться, жертвувати безпекою, спокоєм та передбачуваність заради інтенсивності відчуттів.
Така собі машина часу з наших просвічених днів у часи несвідомих збурень та публічних переступів. Fiction, Documentary Fiction, Drama

This is the unusual story of Marie Curie and Blanche Wittman; two extraordinary women caught between the ordered mathematics of science and the symbolic alchemy of love. The novel deals with amputated emotions, the desire for detachment and its antithesis; a longing for reconnection. Set during the dawn of a new century; Enquist explores the questioning of the rational ‘Enlightenment’ period which nurtured cut and dry methods of modern science and the unfathomable, fledgling studies of psychology.

In the heart of this revolution, the arcane gods of alchemy clashed with the new generation of scientific thinkers who championed the sloughing off of Old-World superstitions to make way for solid fact. Amongst this tumult, Enquist recognises Wittman and Curie as major players and revolutionaries as well as victims of the struggle between the increasingly masculine world they inhabited and their feminine needs.

“The word ‘medicine’, Charcot told her, ‘comes from Medea, the mother of Witchcraft.”
“Does that mean you are a magician?” she asked.
“No”, he said, “I am a prisoner of reason, with my feet buried deeply in the mub from which magic is composed.”

At the crux of this strange narrative lies the eternal battle between the rational senses and the repressed, animal psyche. Enquist builds a masterful framework based on these opposing principles on which to hang and analyse the passions, obsessions and martyred freedom of these women. The result is that he draws many fine connections between the frustrating incompatibility of what we are, and what the world expects us to be.

Inspired by Wittman’s diaries, Enquist finds ways to weave her erratic accounts with historical documents of that time. The story itself is divided into three colours; red, black and yellow which represent the colours of the three diaries Wittman used to record her thoughts.

To begin with, I found Wittman’s personal history infinitely more fascinating than Curie’s; purely because of the sheer bloody-mindedness of her devotion for a science that she was not only a guinea-pig of, but later to which she was a major scientific contributor. While Curie is meted as one of those rare female geniuses that made science her life; Wittman emerges as a little short of a saint, who surrendered her body piecemeal to that wondrous and deadly discovery known today as radium.

At the beginning of the story we are introduced to Wittman in the final stages of her life. She is quite literally only half the woman she once was, having lost three limbs to the radium research that eventually killed her. As an amputee riddled with tumours, she dedicates the rest of her life to recording her experiences as an inmate of the mental institution at Saltpetriere and later as research assistant to the Curie’s. Already a celebrity when she first met the Curie’s, Wittman was famous for her performance of hysterical séances conducted by Prof. Charcot, who later became her lover.

“If you share your darkness with the man you love, sometimes a light appears so strong that it kills.”

Wittman is presented as a woman riddled by obsessions so severe that they manifest in the form of her withering limbs, but Marie Curie is not immune to this form of hysteria. In the final chapters of his book Enquist shows us an alternative Curie; one stripped of that infallible, sterile image that we associate with the founder of radium. We meet a Marie restored to femininity, a Marie who has had been deserted in the wilderness of her deepest sexual desires without a compass to guide her. Enquist’s Curie is so far from the persona we are familiar with, that the tale of forbidden love that ensues serves as a deeply embarrassing and candid account of an average woman’s fall from grace.

The ways in which ‘love’ manifests throughout the novel resembles the chemical transmutations that the Curie’s concoct for their radium research. Science itself becomes a metaphoric element that Enquist shows as having transfused into the lives of these two historic women.

Radium, the cause of Blanche Wittman and later Marie Curie’s death is used as a clever device to represent the toxic, cancerous quality of love.

“He is reposing, secure and painless like a cancerous tumour of love, in her life.”

The luminescence and radiation of unbearable desire is seen as the true culprit in the demise of the women. Enquist takes ‘hysteria’ (a psychological condition synonymous with feminine weakness) and turns it into the guiding light. The phosphorus burn of love remains ever elusive, as neither woman has sufficient words to describe it in the various forms it takes. In conclusion, the formulaic sum of its parts are far too dispersed making them irreconcilable.

DEATH, LOVE and SCIENCE

Time and time again we see Wittman trying to rationalise ‘love’ through the use of scientific methods of questioning, however this falls apart at the seams as the story verges on a narrative hysteria of sorts. The overuse of exclamation marks indicates over excitement that is associated with Wittman’s previous occupation at the mental institute, where she would stimulate bouts of hysteria with the aid of hypnotism. The use of the three colours red, black and yellow are reminiscent of the ancient method of classifying different physical maladies (research). Enquist also uses her amputations to refer to many different folktales where this takes place. I was surprised and moved at the reference to the Danish storyteller Hans Christian Anderson’s tale of the girl with the red shoes, as it beautifully mirrors the moral tale of the price one pays for one’s vanities and obsessions.

Fiction, Documentary Fiction, Drama An interesting, engaging, memorable, original historical fiction novel about Blanche Wittman and Marie Curie and their experiences in and with love.

Blanche Witman is diagnosed with hysteria in 1878 and committed to Salpetria Hospital for sixteen years under the care of M. Charcot, who she falls in love with. Upon release from Salpetria, Blanche works as Marie Curie’s assistant when Pierre and Marie Curie are in the process of discovering radium. Blanche loses all but one of her limbs. Pierre Curie dies in 1906 when a vehicle hits him. In 1910 Marie Curie falls in love with a married man with children, Paul Langevin. Things become very difficult and complicated for Marie when Paul Langevin’s wife learns of the affair.

The book is at times difficult to read with some unclear passages and a narrative that is not sequential. Blanche’s character is a little mystifying. The reader does not gain a clear appreciation of why she is a dynamic person.

There are many interesting, well written paragraphs about each woman’s history.

This book was first published in Sweden in 2004. Fiction, Documentary Fiction, Drama Hello, female children. Allow me to inspire you with a story about a great female scientist. Polish-born, French-educated Madame Curie. Co-discover of radioactivity. She was a hero of science until her hair fell out, her vomit and stool became filled with blood, and she was poisoned to death by her own discovery. With a little hard work, I see no reason why that can't also happen to any of you. (The Big Bang Theory)

1. Одразу скажу, що ця книга піде не всім. Якщо ви шукаєте класичну біографічну історію з послідовним викладом основних подій життя і роботи мадам Кюрі, вам не сюди.
2. Пер Улоф Енквіст має свій своєрідний стиль, і багато в чому він робить протилежне до того, що зазвичай робить біограф — замість того, щоб залишатися відстороненим, він усе пропускає крізь власний досвід, пише, яку жінку з власного життя йому нагадує Бланш, а яку — Марі, ділиться особистими спогадами, шукає зв'язків зі своєю рідною Швецією. Іноді здається, що він пише про своїх подруг або родичок, може, саме завдяки цьому обидві жінки постають напрочуд живими, як, утім, і їхні колєжанки, теж дуже цікаві особистості (наприкінці книги Марі перебуває в Лондоні, де саме вирує рух суфражисток).
3. У цій книзі багато болю і горя (як без цього написати про жінку, якій через небезпечну роботу ампутували три кінцівки?), але є й про короткі миті щастя і про любов, якій немає кінця (Я ніколи не відступлюся від тебе.).
4. Я не усвідомлювала до цієї книги, скільки у мадам Кюрі було, як тепер кажуть, хейтерів. Усіх цих покидьків, які абсолютно нічого не досягли у власному житті і які тільки й чекали, коли вона проступиться. Чому її ненавиділи? Ті самі висмоктані з пальця причини, що й тепер: жінка-науковець! полька! (чужинка!) єврейка! шльондра! Скандал, який виник через її одруженого коханця, ледь не позбавив її другої Нобелівської премії (цього разу з хімії і особистої).
5. Щось я тут уже багато найспойлерила. Основна моя думка така: дайте шанс цій книжці. Я не гарантую, що вона вам сподобається, але це важлива історія, після якої вам буде про що подумати. Fiction, Documentary Fiction, Drama Reading this book gives you a feeling that the people who you used to read in your science books in school are alive: Marie Curie (the only female who won Nobel prize twice: first for physics with his husband Pierre Curie and second for chemistry. She discovered radium and plotonium); Albert Eistein (theory of relativity), Sigmund Freud (theory of unconscious mind); Louis Pasteur (germ theory of disease), Joseph Babinski (Babinski reflex), Paul Langevin (Langevin dynamics and Langevin equation) and John Martin Charcot (the founder of modern neurology).

However, this is not a science history book. First and foremost, this is a story of love affairs, mostly forbidden. Brainy as they were, these people also have sex urges and they don't care if they were in the radiation laboratory when the urge kicks in. There is a scene between Marie and the married man, Paul where they made love on top of the laboratory table where blue-glowing Radium is being extracted from pitchblend. I agree with the blurb from O, The Oprah Magazine saying: These women (pertaining to Marie and her friend Blanche) explore passion so hot it's radioactive.

Well, Marie Curie had five loves: first two when she was still in Poland. Third was his husband Pierre with whom she had two daughters. When Pierre died, she had an illicit affair with a married man, the physicist Paul Langevin that created a controversy and almost became a reason for the Swedes not to award her 2nd Nobel prize. Along with these love affairs was her lesbian affair with, the Queen of Hysterics, Blanche Wittman who is the narrator of this book.

The novel is divided into three books: the yellow (basically on the love triangle of Blanche, Charcot and the dancer Jean Avril), black (the love triangle of Marie, Paul and his wife Helen) and red which includes the book's conclusion or specifically the answer to why the story had to be told, that's how it was, that's how it happened, that was the whole story (p. 196)

The three books are basically found inside a brown file folder with labelled AMOR OMINA VINCIT or LOVE CONQUERS ALL and above this is a label, BOOK OF QUESTIONS. Blanche was the one who compiled all the books and put them in that file folder before she died. In each book, there are questions on top of the entries and in the last book is this question: What is the innermost secret of love?. The answer was actually whispered by Blanche when her husband Charcot died. Marie also told the same to Blanche when, after both the legs and left arm of the latter were amputated (due to radiation), she was about to die. Marie whispered to her I will never leave your side.

The only reason why I am not giving this a five-star rating is that I read this in English. If only I knew how to read Swedish, I know that the cadence could be flawless and not erratic. In fact, the answer of not leaving by one's side does not really make sense as the innermost secret of love. There must be rhyme or something that got lost in translation. Anyway, we all get the drift. I think. I did.

However, still the intensity of love and lust is very much expressed in the book. Brainy as they were, they are still mortal beings like us. Fiction, Documentary Fiction, Drama Disappointing -- the idea was interesting (famous hysteria patient from Charcot's Salpetriere hospital in 1880s) ends up working in Marie Curie's laboratory in turn of the century Paris.... but the story is too disjointed and melodramatic. Enquist makes up notebooks that the patient, Blanche Wittman, wrote and quotes portentously from them about her quest for love, her secrets, etc It just gets tiresome. Fiction, Documentary Fiction, Drama